І знову – березень…
І знову Україна відзначає
день народження Тараса Григоровича Шевченка.
Тарас Шевченко для кожного свідомого українця – не просто народний поет, талановитий митець, а й національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець, великий патріот та один з найбільших революціонерів нашого народу. Адже справді майже кожна сторінка «Кобзаря» – це палкий заклик любити свій народ і край, пророчий осуд усякої неправди і неволі, рішучий осуд насильства, релігійного лицемірства і соціальної несправедливості.
І хоч минуло вже саме цими днями 204 роки від дня його появи на світ, а значущість цієї постаті та його слів все збільшується.
Прозаїк ХІХ – початку ХХ ст. Богдан Лепкий зазначав про появу Шевченка в історії так: «Українські письменники відразу зрозуміли, що оце явився поміж них отой співець-месія, якого вони навіть не сподівалися мати».
І справді багато з того, що писав митець, здійснюється. А ми не робимо висновків, не вчимося на власній історії.
Вшанування 204 –ї річниці від Дня народження Великого Кобзаря відбулось 7 березня у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї літературно-музичною композицією
«Пробач, Тарасе, нам пробач…»
Свято розпочалося зверненням нащадків до Т. Шевченка :
Пробач, Тарасе, нам пробач,
Що ми тебе так мало знаєм.
Що ми твоїх пророчих слів
Не розумієм, не читаєм.
Що ми не слухаєм тебе,
А чуєм тих, хто з нас сміється.
Що так принижуєм себе,
І що терпець нам не урветься.
Пробач за те, що стільки літ
Ти все до нас не докричишся,
Що не змінився зовсім світ,
Що біль і гріх між нас лишився.
Пробач за те, що був правий,
Що запокірні ми, Тарасе,
Чи в нас козацький дух живий?
Чи ще спроможні ми на щастя?
На сцені ліцею було продемонстровано історію «майданного» Шевченка. Бо Тарас Григорович — перш за все народний поет, бунтар, тому його твори так легко вписалися у сьогоднішню революційно-визвольну українську історію і... осучаснилися.
В цей день лунали пісні, вірші Тараса Шевченка та про нього, слова про долю поета, долю сучасної України, її відродження, як незалежної держави, незалежної від поневолювачів. «І, як завжди, в часи випробувань та боротьби за волю українців, Великий Кобзар був з нами. З нами він був і на Майдані, з нами перебуває на війні.
Шевченко привів людей на Майдани. Він вимагає правди…» - наголошували учасники свята.
«Наш великий пророк двісті років веде свій народ від неволі до волі, він веде нас до справжньої сильної країни. Країни, якою пишатимуться всі українці, де б вони не жили, - тут чи за її межами. Зараз його слово правди, слово віри допомагає нам розбудовувати Україну, відновлювати українську владу, припиняти розбрат і протистояння. Його слово допомагає нам відновлювати вщент зруйновану економіку. І коли сьогодні агресор загрожує нашій землі, наш Тарас разом з нами в нашому строю. І з ним, з його: «Борітеся - поборете», яке стало нашим гаслом, нашою зброєю, ми переможемо», - сказав у своїй промові ведучий.
Літературно-музичною композицію «Пробач, Тарасе, нам пробач…» підготували викладачі української мови і літератури Копоть І.В., Кравець Г.В., художні керівники Рак І.Я., Рак Л.А. та учні гр.27-28 (Кухар.Бармен) Оганесян С., Рупа І., Климович А., Славич Я., гр. 39-40 (Кухар.Кондитер) Солінська А., гр. 45-46 (Кухар.Бармен) Поцілуйко Т., гр. 15-16 (Муляр. Штукатур. Лицювальник-плиточник) Бєлокопитов С., Родін А., гр..29-30 (Слюсар з ремонту автомобілів. Електрогазозварник) Яворський Р., Дубенський Д..
Глядачі пройнялися силою Шевченкового духу, Шевченкового слова, відчули нерозривний зв’язок творчості Великого Кобзаря і сьогодення і , напевно, вкотре переконалися , що попри час Шевченко не віддаляється. Він залишається сучасним! У чому криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча.
Закінчилось свято проханням-закликом:
Буди, Кобзаре, нас буди,
Бо сила є в твоєму слові.
І одверни нас від біди,
Навчи нас жити у любові.
Не мірить гривнею усе,
І не терпіть неправди в хаті.
Нехай наш рід таки спасе
Слово твоє палке й крилате.
|
